By valentinalife on Skatehive
Досить часто ми не задумуємся, що з нами має статися років через 20 - 30. І це правильно, адже світ мінливий, а ми - непередбачувані у своїх стані здоров'я та впливах на наше життя зовнішніх факторів. От і я, ніколи б не могла подумати, що доглядатиму стареньких батьків. Здавалося, от тільки діти виросли і можна розслабитись, віддатися улюбленій роботі та хоббі. А ні, не вийде, сказало життя. Мама раптово злягла в реанімацію у 2015-му з обширним інфарктом. Звісно, всі наші з братом сили були кинуті на її одужання. Коли мама увійшла по серцю в норму, то все одно ми часто приїздили до батьків. Їх городи та кози з курми потребували догляду. А мама і тато вже були зовсім не в силах справлятися з цим своїм господарством. Згодом тато став здавати позиції, хвороби навалилися всі одразу. За кілька місяців безперервного нашого догляду тато помер... Маму одну ми залишити не могли у її хаті. Тому спершу брат забрав її до себе в квартиру. А згодом підключилися й ми, давши мамі більш звичне для неї