By valentinalife on Skatehive
Захоплюючись з самого малку життям тварин, птахів і риб у дикій природі, завжди думала: Людина створена для того, щоб допомагати їм виживати у важкі часи. Ну там сіна порозкладати по лісу для оленів - косуль - лосів, зерна - для кабанів і інших всяких зернолюблячих істот, і т.п. Годівнички для птахів взимку - це як Отченаш, звісно. Підгодувати бездомних песиків чи котиків - теж моє завжди було. Хоча й перепадало від батьків та бабусі з дідусем за те, що вічно виносила гарну їжу бозна куди. Боялися, що глистів та бліх наберуся від тих бездомних. А я їх дуже любила (песиків і котиків, не глистів та бліх) і ніколи чомусь не боялася. І от настав час пригадати дитинство. Але вже в ролі бабусі, на яку немає кому насваритися.😁Щаслива Джесіка ганяє по кучугурах снігу, сита і доглянута. Головне - щаслива, якщо собакам притаманне це почуття. Бо її дітки вибороли життя замість замерзнути на холодній землі в перший же день після народження. Тепер тільки ростуть і ростуть. Чекаємо, коли очі відкри